Дивуюсь літу, дочекалась,
Різноманіттям тішить день,
Укотре липа уквітчалась,
Росте, дорослішає клен.

А я, доросла, вже старію,
Міняюсь в часі в гірший бік,
Дивитись в дзеркало не смію,
Бо знаю — інша, як торік.

В тривозі час у днях минає,
Давно від мене спокій втік,
Йде, спотикаючись, не знає,
Що жде на нього, на мій вік.

21.05.2025.
Ганна Зубко