Пливу по хвилях пам'яті в дитинство своє,
Де стежка вузька край села,
Де сосна, мов консерж' є
Дерев'яної хвіртки сон стерегла,
Де в білій сукні хмарка-мандрівниця
Від сонця сад захищала
І скрипів самотньо журавель криничний,
Коли бабуся воду брала.
Досі мені хата сниться
В куточку скриня, образ під калиною...
З роками стає серцю ближча
Хата в якій долівка змащена глиною...