Бачу сон, а у нім береги,
Бігла хвиля, до мене спішила,
Босих ніг доганяли сліди,
Та віталась верба, шелестіла…

Ненадовго б туди, якусь мить,
Де давно вже, давно не ходила,
Все кортить мені і болить,
Так болить, що терпіти несила.

Знов зайти, упірнути в те все,
Подих вітру на собі спіймати,
Зазирнути в старе джерельце,
Поміж трав лугом, гаєм блукати

У минулому броджу щодня,
Там ніколи не томляться ноги,
Дивовижна частина життя —
Та природа, стежки ті, дороги.

01.09.2024.

• Твір:

  Сніг спадає додолу
  між вітром,
  І поля забіліли, і шлях,
  Завітала зима із привітом,
  Замітає стежки у думках.

  Хоч одну віднайду,
  слід залишу,
  Білосніжним весь вітер стає,
  Розмалюю на ньому, розпишу
  Дуже-дуже далеке моє.

  06.12.2023.

• Твір:

  В долоні пітьми до рання
  Стомлено впали хатинки,
  Вийду за село і стану-
  В дорогу життя сплелися стежки.
  По ній так швидко промчала
  Юність, як вогник далекий,
  За обрієм десь згасала.
  Пролітали над садом лелеки.
  Осінь пізня пахне весною
  Та приходить час, заплатити треба
  За те, що лишилось за спиною
  Всім тим, що буде попереду.