Знову осінь приходила в сад,
І рум’янцем покрилась калина,
І стежки устеляв листопад,
Пригощала птахів горобина.

Посміхалася сонцем, дощем
Поливала, туманом стелила,
Утішала кожнісіньким днем,
Ширше вітру розправила крила.

І той вітер сліди цілував,
Всі ті трави, де осінь ходила,
Ніжно в очі її заглядав,
Вона ж йшла,
листопадом стелила.

15.11.2024.
Ганна Зубко