Завтрашній день нагадує пастку
Як і замовчування – ласкаве ововчення
Стає все страшніше маленький тягар

А я все без змін
Чекаю в капкані ласку
На мить інавгурації свого механізму
Дієвого такого-то, надкорисного

Чи бажане варто чекать?
Може його збудувать?

Жадав я поміч від білокрилих
Бідоносних та гордих створінь
З корисного – тільки їх тінь

Деталі та вм’ятини твого механізму
Я б зрозумів, але й сам невтерпець
Побачити те, на що стелять доріжку
Відчути весь холод й запиленість
Віршомазних, брудних
Доволі сумних орхідей

Це найкраще що я бачу
І найгірше в що я вірю
За межею – вогнестійкість
Не спали свою надію

Поширені періоди, де граємо у класики
Розвинулась релігія, сховались всі у пасики
Солодкі ці фантазії, у сотах береже
Якщо, раптово, мед і запече
Страх нешвидко, болісно втече

Клянись своїм соратникам
Клянись, що їх забув
Цифри, крейду, течію
У яку ти і пірнув
Поширелося прагнення, та ти це не почув

Розвинулась комедія, шанує в пам’ять сміх
Відкиньмо псевдоніми всі, устанем сред нових!
Налиємо солодкого, покажемо ліси
Поважали геть брехливу казку
Бо на ній ми лиш росли

Вже не знаю що я бачу
Не боюся те, в що вірю
За межею – небезпечно
Там горить твоя надія

Я тебе створила
Бо цього не хотіла
Радій. Пожаліла

Ременем затягує
Прутом погрожує
Той, хто тебе породжує

Страх у темнім погляді
Виявиш – божеств моли
Може й руку дасть тобі
Єдине. І небачене

Синці вже, наче, вроджені
“Швидко подорослішав”
Твердив так чужий пан
Весь такий усміхнений
Вусатий й наполегливий

Вчили: “не ходи за ним”,
“будеш ти і тут любим”
Силою погрожуючи

Тілесна біль буденність вже
Сльози роблять гірше все
Вже не розумієш всі
Ті кляті почуття

Злишся – хочеш на горох
Плачеш – швидко йди в куток
Знаєш це все назубок
На повторі шов урок

Вагаєшся, а пан стоїть
Знає щось, чекає мить
Де у темнім погляді проснеться
Крапка, що надією порветься

Дитя іде шукать любові
Там
Де розірвуть до крові

Боявся темряви однако
У дитинстві на яву
Інколи страшенно стало
Побачить темну дівчину

Ту дівчину, котру я бачив в снах
Ту дівчину, про яку в віршах писав
Я вірив в наше те майбутнє
Але я знав – що це лиш страх

Я боявся довірять людині
А вдруг ті порізи іще болять
Але довірився, відкрився їм
На ранок вже поклявся їй

Що буду завтра ще кохати
І в снах не буду проклинати
Я буду вірити в любов
Візьми за руку – випий кров!

Боявся темряви однако
У дитинстві на яву
Інколи страшенно стало
Побачить темну дівчину

Ту дівчину, котру я бачив в снах
Ту дівчину, про яку в віршах писав
Я вірив в наше те майбутнє
Але я знав – що це лиш страх

Я боявся довірять людині
А вдруг ті порізи іще болять
Але довірився, відкрився їм
На ранок вже поклявся їй

Що буду завтра ще кохати
І в снах не буду проклинати
Я буду вірити в любов
Візьми за руку – випий кров!

• Твір:

  До "Старой Грязи" відноситься,
  Це його продовження,
  Був зломленим підлятком,
  Зневірився у всьому,
  По стежці низкій крокував,
  Сам себе морально я вбивав,
  Но бажання жити ще не вмерло,
  Ци то страх свій бал грав,
  Клятви давав казав що не буду в тій "каші" я варитися,
  Але що для юного клятва тільки слова,
  Один порив вітру одна думка,
  Та все починаємо спочатку,
  Клятвопорушник.

• Твір:

  В цих рядких хочу розповісти про ситуацію,
  Сттрах драбин та сходів в мені сидить,
  В школі страшний момент для дитячої свідомості стався,
  Скинули з сходів голова розбита кров,
  Ситуація пройшла всі вже розійшлися,
  Але в Свідомості відпечаток залишився,
  І тепер Ум оберігає защитний клем вмикає при вигляді будь-яких драбин сходів і екскаваторів,
  А так багато символізму саме з драбиною,
  Від Якова драбини до кар'єрної драбини,
  Цей символ скрізь, але вже в Розумі є розуміння цю дитячий страх треба вимикати та робити сміливі кроки далі,
  Напевно трохи заплутано але я хотів в ці рядки вкласти свою борьбу з страхом цим.