Звичайна річка, хто назвав,
Скільки тече уже — не знати,
З’являвся вітер, хвилі гнав,
Кортіло гладити, піймати.

Скелястий берег, круча в бік,
Пливе повз верби, тихо в’ється,
У сні, немов, води потік,
Буває, хвиля підніметься.

Стежки у травах і піском,
Озерце панське, осокори,
Вздовж поза хатою, двором
Духм’яний берег, косогори.

Калини цвіт, черемух, трав,
У хвилях зілля, лілій диво…
Манив той рай, завжди стрічав
І загадково, і шумливо.

20.07.2024.

• Твір:

  Зграї ворон і голубині
  Кружляють в небі --- на весну!
  Неначе в ніжнім павутинні
  В сплетінні спогадів живу.

  Мого села весна згадалась,
  Той хрускіт льоду на ріці,
  Як танув сніг і оголялись
  Стежки, дороги, камінці.

  Текли струмки, переливались,
  Крик білих чайок долинав,
  З-під неба ще птахи злітались,
  Погляд обіймами стрічав.

  Тихенько капала вниз стріха...
  В калюжі тріпавсь горобець...
  Була в тім радість, була втіха,
  Спішилось в берег навпростець.

  Звало туди, тягло, манило,
  Де очерет стояв-рудів,
  Сонце ласкавістю світило,
  В хвилях гойдався
  лід, хрустів.

  11.02.2024.