Поглянув захід,
сонцем подививсь,
Засяяв в вікнах,
мить… і вже не стало,
Лише рум’янець
ніжний залишивсь,
Все в сутінках
зникало, затихало.

Спустились роси,
травами пройшлись,
Перегукнулись сови, закричали…
Знов відізвались,
в спогадах знайшлись
Життя події,
що колись втішали.

У річці цій
не видно мені хвиль,
А та ріка
в вікно мене вітала,
Вона далеко,
за багато миль,
Я пестила ті хвилі,
рахувала.

Схід піднімав,
а захід спати клав,
Удень дивився
південь мені в очі,
А вітер з півночі
все хвилі підганяв,
У них дитиною
так хлюпалось охоче.

Тепер з вікна
стрічаю сонця схід,
Лиш зрідка бачу,
як воно сідає,
Там, у селі,
ховалося за брід,
Тут ліс густий
собою закриває.

23.06.2024.

• Твір:

  Давним-давно все відійшло,
  Дуже змінилося село,
  Чужа вже хата, не гостюю,
  В спогадах, снах
  селом мандрую.

  Чую, як хвиля хлюпотить ---
  Ріка вмивається, не спить,
  Церковний дзвін селом луна,
  У ньому радість і журба.

  У вербах тьохка соловей,
  Місяць і зорі у ночей,
  Тихі, духм'яні вечори,
  І крик пронизливий сови.

  У них стрічаю ту весну,
  В її світанки зазирну,
  У літніх грозах теж була,
  І вже до осені дійшла.

  По листі жовтому пройдусь,
  Знов її сумом переймусь,
  Пташиний крик у голові,
  Прощальний він... болить мені.

  Відволікає вже зима,
  У кучугурах і слизька,
  Мороз щипає-дістає...
  Усе минуле --- все моє.

  Знов задивляюсь в зорепад,
  Весни пахучий білий сад,
  На літо, осінь озирнусь,
  В снігах дорогами пройдусь.

  Не стомлюсь
  в спогадах бродити,
  В обійми вітер знов ловити,
  У росяній траві, в стежках
  Благословенний той мій шлях!

  11.05.2023.