Стрічає берег в квітах жовтих,
Поодиноких, при землі,
І прохолодний вітру дотик,
Напівоголені кущі.

Трохи болотяна стежина,
Кущисте зілля, осока,
В колючім плетеві ожина,
Трава висока і низька.

Табун качок гойдає хвиля,
Опалим листям в берег б’є,
Повільна, тиха, синя-синя,
І блиском сонця віддає.

06.11.2024.
Ганна Зубко

• Твір:

  Зарожевіла цвітом конюшина,
  Ромашки забіліли у лугах...
  Веде-біжить протоптана
  стежина...
  Стрічає вітер, верби в берегах...

  Небо в ріці...
  немов картина маслом...
  В обіймах хвиль
  і зілля, й осока...
  Ніщо не стерлось
  в пам'яті, не згасло
  З тих берегів, де Снивода-ріка.

  По них зростає туга,
  серце плаче,
  Там і дитинство,
  й молодість моя,
  У довгу косу
  все сплелось, неначе,
  І береги, і річка, і поля.

  19.02.2024.