В кімнаті запахло чаєм з ожини,
Котру ми зірвали в берегах,
Стіл розклав крило скатертини,
Неначе випадково поранений птах.
Чай слізьми підсолений
І стілець навпроти пустує
Перед примарний образом душу оголюю,
Хоч знаю:ти мене не чуєш.
У колисці грудної клітини
Свою любов до тебе колихаю
І охололий чай з ожини,
Мов отруту залпом випиваю