у мені живуть чотири:
одна — вперта, мов стіна.
друга — сяє, як те щастя,
чи сама, чи не сама.
третя — ніжна і ранима,
прочитай з її лиця;
а четверта — як картина:
як мистецтво з рук творця.
усі разом – блискавиці:
то сміються, то у бій.
всі чотири таємниці
так живуть в душі моїй.
14:59, 04/11/2019 (Тернопіль, вул. Бордуляка)
Мам, зізнаюсь, вже інша, не та,
Добротою що наскрізь світилась,
Мам, я гірша, цинічна і зла,
Навіть злом за зло розплатилась.
Зникла ніжність, мам, утекла,
На неправду я знов розгнівилась,
В мене злоба, мам, увійшла,
Я ж на світ не такою родилась.
Вас усіх, мам, люблю через раз,
А чи, може, зовсім розлюбила,
Бачу, мам, стіна поміж нас
І забрати її вже несила.
Жаль, мам, зник, усі почуття,
Я, неначе, переродилась,
Мам, скажи, де моя доброта? —
До ікон мати тихо молилась.
02.01.2025.
Ганна Зубко
І не надихалася. І не набулася.
Вхопила вітру. І засмаги на лице.
Я перед тим упала. Та звелася.
Либонь, мені судилось саме це.
Я не ховаю злості в серці тихо.
Та знаєш ти, кому вболіла я,
Холодна помста подається. Дихай.
Не мстива я... Хоч і буваю зла.
Я віддаю добром стократ, що в силах.
Тобі ж, заклята подруго, скажу.
Ти просто дихай, поки можеш. Дихай.
За мене світ відплатить. За межу.
За ту межу, яку ти збудувала,
між правдою й добром звела стіну.
Я віддавала, а не забирала.
Хай судить тебе Бог. Я не суджу.
І хоч користь тобі запнула очі.
Хоч ти стинаєш стопи, як траву.
Хай Бог простить тобі. Якщо захоче.
Ти дихай. Цвіллю кривди з власних вуст.
А я хоч вдома і не набулася,
вхопила вітру. І засмаги на лице.
Мене звалила ти. Та я звелася.
Либонь, мені судилось саме це.
Травень, 2023, Індія
©
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
