Небо над селом, як синя чаша,
І найгустіший в світі зорепад,
Я пам'ятаю хату нашу
Старий горіх, сливовий сад...
Зараз на чужині далекій
В світлих фарбах я уявляю дім.
Дивлюсь, як сумно лелеки
Пролітають в небі голубі.
Я вернусь, коли крона горіха
Знову пишним травнем зацвіте,
І буде в хаті нашій стільки сміху,
Що аж засміється сонце золоте...