Багатостраждальна, волелюбна українська земля
Змогла народити й виплекати талановитого поета,
Відомого в усьому світі генія, самородка, пророка і вчителя –
Ніким неперевершеного Тараса Григоровича Шевченка.

Наш Кобзар й через віки пробуджує українські душі.
Закликає до свідомої, безпощадної, визвольної боротьби.
Нагадує нам - українцям історію. Повчає через свої вірші.
Ненавидить вражу росію, зрадників. Нікому не вибачає ганьби.

Крилаті та віщі слова поета – вічні! Їх не зітре ніхто!
Вони – мудрі, справжні, вистраждані, справедливі.
Духовність нації та її патріотизм не замінить ніщо.
Тарас вірив у нас. Будьмо ж йому вдячні й розсудливі!

Шевченко поглядає на Україну з Дніпрової кручі.
Все, про що він попереджав нас, є гіркою правдою.
Події, що розгортаються – страшні, небезпечні та гарячі.
Для українського народу обертаються слізьми й кривдою.

Талановитий Кобзар народився дев’ятого березня...
Щорічно ця дата відзначається в усьому цивілізованому світі.
Його вшановують, бо він світовим світочам – рівня.
Шкода, що пішов із життя в самому пишному розквіті.

Вже десятого березня люди згадують Тараса в сльозах...
Аналізують прожите, радяться з великим пророком.
Україна живе – не так, як він мріяв, а тоне в війнах і бідах.
Вкотре ворог ходить по ній тяжким, нищівним кроком.

Пророк зміг посіяти в наших душах здорове зерно.
Він вірив, що з нього проросте достойний врожай.
Справжні українці низько схиляють перед ним чоло.
Слава про найкращого нашого поета лине ген за небокрай!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Я в минулій круговерті робила лише те,
На що в своєму віці була здатна
Й чого вимагав від мене саме той час.
Було ж різним життя моє тамте
Та я не була безхребетна.
Промінь світла і надії не гас.

Я й зараз продовжую робити лише те,
Що підказує мені розум, совість
Й не боюся подиху шалених вітрів.
Різним буває життя моє і це
Та я проявляю витримку, розсудливість,
Бо нині в Україні - розгул ворожих вихрів.

Я й завтра робитиму лише те,
На що в тому віці ще буду здатна
Й чого вимагатиме від мене той час.
Моє життя в майбутті - туманами вкрите
Та я буду в ньому стійка, непохитна,
Щоби вогник віри і правди не згас.

Кожна людина, як і я, робить лише те,
Що підказує виховання, досвід, мудрість
Й складає суспільну гаму часу, кольорів.
Сьогодні, як ніколи, життя - несамовите.
Потрібно проявляти патріотизм і мужність,
Як би хто того робити й не хотів.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Нічого більш важливішого, ніж людське життя,
Ще ніколи на цьому світі не придумав ніхто.
Любові, щастя, журби, тривог різнобарвні суцвіття
Сплітають доленосний віночок цікаво, смугасто.

Наше життя... Минуле... Сьогодення... Майбутнє...
Поміж плин подій, радості й незгоди зозуля долю кує.
Прожитий відрізок часу - сокровенне, незабутнє.
Дякуємо Всевишньому, що довгий вік нам дає.

В своїх роздумах обернулась я вкотре назад.
Сердечно, з хвилюванням попрощалася з минулим.
На пам'ять візьму добрі спомини й досвід, як клад,
Та подарую тихий спокій пережиттям заснулим.

З натхненням, радістю і смутком живу нинішнім днем.
Щиро вдячна небесам за кожну прожиту секунду.
Ще запально підтанцьовую під зливним дощем.
Багатий внутрішній світ ціную більше, ніж вроду.

Не підганяю життя в загально визнану рамку,
А від суперечок та негативу відходжу чимдалі.
Більше змісту й життя вкладаю в кожну хвилинку.
Йду вперед. Малюю свої вертикалі і горизонталі.

Зміцніла незалежність від думок та вчинків інших.
Здавна на все в мене - відповідь власна, своя.
В роздумах і реаліях риюсь в тенетах глибших.
Слово - незмінно, як раніше, надійна зброя моя.

Дуже хочеться скрізь встигнути, щось зробити,
Щоб залишити після себе якийсь добрий слід.
Люблю неординарне життя. Дуже люблю жити,
Навіть, якщо пливу проти течії, або йду по дну вбрід.

Хочу й далі радіти за своїх дітей, родину та Україну,
За кожну людину, що зустрінеться на шляху.
Мрію бачити квітучу українську землю, а не руїну.
Дочекаюсь нашої перемоги, миру, процвітання, успіху.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

небо осипало землю ясними зорями
місяць торував поміж них свій шлях
ніч малювала людські долі акварелями
дивувала, зачаровувала в неймовірних снах

вранішній серпанок зачерпнув сонце й росу
випросив у райдуги розмаїття барв
ранок заплітав після ночі косу
для часу, що зродився, він - скарб

день помережив світ промінням сонця
пробуджений зі сну люд покликав у дорогу
трудився, назбирав врожаїв і добра по вінця
дякував за все небесам та Богу

лагідний вечір припав до вікон
єднав родини й запалив ліхтарі
кожна сім'я повернулась у власний кокон
як і повинно бути о цій порі

повноцінна доба скінчила свій біг
ми разом з Вами вже її прожили
нехай плине життя, падає дощ чи сніг
головне - щоб у завтрашнім дні ми всі були

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

вже частіше та глибше задумуюсь
над сутністю власного життя
в зрілих роздумах все довше затримуюсь
на дорогах й перехрестях буття

ким і чим були сповнені мої минулі роки
як тепер відчуваю я свій нинішній вік
чому обдумано робила саме такі кроки
чи успіхам й помилкам вела я лік

чого на життєвій стежині мене оточували
ці, а не зовсім інші люди
наскрізь мою чутливу душу пронизували
і почуттями наповнювали груди

здається, що молодість - назавше в моїй душі
дуже до вподоби - така собі позачасовість
любов до життя і людей - вічний рушій
так і пишеться доленосна повість

хочеться побільше вражень, руху й позитиву
повноцінно, насичено та цікаво жити
справжнього творчого злету, душевного пориву
бути комусь потрібною, життя любити

немає бажання реанімувати минулі стосунки
сперечатись і доводити свою правоту
хай доля малює щасливі візерунки
а я їх примножу вже на льоту

вволю насолоджуся запашною столичною кавою
в своїх мріях злечу аж до хмар
натішуся природою й людською аурою
розвію негатив, як у полі дурман

виберу одяг з макіяжем - не по роках
а так, як мені лиш хочеться, як себе відчуваю
багато відтінків - у піднебесних хмарках
в моєму сердечку немає їм краю

ні, не роки говорять про наш вік
а людина своїми думками його творить
в море стікається багато рік
жодна з них про свої літа не говорить

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко