А може я колись жила?
І десь калиною росла?
І дули в дальній стороні
Крізь мене буйні всі вітри...
А може був уже кінець?
Я відродилась...і вінець -
Господь, як бонус дарував,
Дорогу нову показав…
Я одиниця на Землі,
Шукаю відповіді всі…
Я подивилася у даль...
Там ворон в темряві, як жаль...
У мозку крутяться знання
І ломить інтуїція,
Логічне мислення кипить,
Не хоче розум відпустить.
Чому, за що, навіщо, як?
Свій відпрацьовуємо брак!
Є відповідь у чому суть!
В духовності - це наша путь!

*****
Жар-птиця крила розпустила
І вихром в небо полетіла...
Її велична тінь із хмар -
Забрала морок і примар…
Вона, як райдуга парила,
Вона надала мені Силу!
Піднятися з тенет Землі -
Це не наснилось мені, ні!
Душа боялася...і в муках,
В молитвах підіймались руки...
Росточок рвався до життя,
Жар-птиця знову шанс дала!

Так, небезпеки нас чатують,
Коронавіруси лютують...
І вже прощаєшся з життям:
"А як же діти!? І що там!?"
Віра у Світло порятує,
Чудесний шанс знов подарує!
Жар-птиця в кожного своя -
Твоя дорога в майбуття!

*****
Комусь повзти, комусь летіти...
І що із того, майже все одно.
Я хочу долю свою стріти -
Вона написана давно!?
Мені б не схибити зі шляхом,
Не проминути ті стежки!
І можна більшого хотіти:
Можливо так, а може ні...
Не хочу згаяти ні днини -
Шукати відповідь: "Чому?"
Хочу плекати всі хвилини,
Та мати віру у Зорю!
У Зірку щастя, що на Небі,
Для кожного вона своя!

Відкрити стежку до удачі -
Великий успіх від життя!
І доповзти, і долетіти -
Нелегка ноша у житті…
Сьогодні ти волошка в житі,
А завтра знову у багні…
Щоденна зміна декорацій,
Як перевірка - хто є хто?
Поміж рядками декларацій -
Відчуй премудрість на всі сто!
*****
Осінню я сум свій пригадаю,
Осінню тужити не звикати…
На дворі Весна - життя триває!
І не треба радості втрачати.
Все, що починалось - закінчиться...
А захочеш - можна розпочати…
Йди спокійно, переможно!
Все спочатку, так тримати!
Десь можливо помилка - буває…
Головне натхнення й віру мати!
Новий ранок розквітає…
Куди йти - ти будеш знати!

*****
Увірветься в життя незвичне щастя!
Тоді, коли ти не чекав його,

Миттєво переверне всю свідомість,
Направить шлях до успіху твого!
Ти довго оббивав коліна, сильно...
І від безвиході темніло в голові.
На повні груди ти не дихав вільно,
Страждання відчував в душі...
І день, і ніч... нема кінця, ні краю...
Схилилась голова додолу...жаль…
Та новий день і знову диво стало!
Розтанув чорний смуток, як вуаль.
Ні звідкись появилось світле чудо!
Перевернулася планета, встав з колін!
І наче не з тобою все це було:
"Спасибі, Небеса, низький уклін!"
*****
Хіба ти думаєш, коли відчуєш іскру,
Коли в салютах розкривається душа...
Про те, що далі може бути інше
Й не зовсім того дарували Небеса...
Розмалювала ти свій світ ілюзій -
У феєрично-фантастичні кольори...
Та з часом розчаруєшся і будеш -
По-новому просити дивини.
Хіба дізнаєшся, про що заплаче серце?
Якщо він його промінь поламав…
І відвернувся, і душа не рветься -
Давати квітку, він її зірвав...
Але ти знаєш - все минеться з часом
І це пройде, такий наш білий Світ…
Відкрий в собі велику мудрість,
Щоб правильний зробити хід!