Ти чуєш, як шелест йде лісом,
Тихенько втікає на відстань...
І листопадом осіннім
Скидається листя в промінні…
Як шовком вкриває травичку...
Так золотом сяє незвично...
Пухнастий палац під ногами,
Під кронами вічними тане.
Всі дотики осені ранні
Закрили в душі мої рани.
А крони дерев стрепенулись
І листя до долу спіткнулось.
Так гучно лунає ехо...
Воно сповіщає далеко.
Чарівна, природна казка...
Так трепетно змінює маску…