А ви знали, що тато вміє теж любити.?
А ви знали, що тато теж ,
хвилюється за вас.
Хоча він не зграбно вміє то робити.
Але він теж любить вас.
А ви знали скільки в тата ?
Ніжності й любові.
А скільки теплих слів,
Не сказаних щодня.?
Його любов не звична, друга.
Його любов роботою покрита.
Щоб мале його дитя жило
В домівці теплій, щоб мало
Гарний одяг, а на сніданок
Мав смачний пиріг.
Щоб на свята твої щасливі оченята
Від подарунків в захваті були.
То вся любов є тата,
щоб вся домівка сповнена
добробутом була.
А ви знали, як в тата плаче
серце уночі, бо поряд він
Не може бути з вами.?
А, ви знали , що тато вміє теж любити?
І хоче тих обіймів, так само , як і ти…
Для сім’ї він, як сталь і
для мами – опора…

Я танцювала в Бога на руках
Від щастя у житті своєму.
Я плакала в обіймах Бога
Від болю і печалі в серці.
Він поруч йде зі мною.
І кожний ранок будить.
Я засинаю під шепіт
Моїх слів до нього.
Він сон мій стереже,
Як великий Тато для
Своєї доні…

Чуєш, тато?
Гей вітер шальний!
Донеси до тата мій голос дзвінкий.
Розкажи йому, як тяжко в полі працювала.
Як на обід знесилена прийшла,
ту, кашу.
Що так добре готувала , з’їла.
І в мить на ковдрі задрімала.
Сниться сон мені.
Що вдома я.
Бабуся пирога спекла,
дідусь щось там майструє.
І півник співає за вікном.
І добре вдома й пахне теплим пирогом.
І хтось штовхає мене в бік.
Ходім на поле , вже обід твій втік.
Гей! Шалений вітер, татові
то все ти розкажи.
І голос мій дзвінкий до нього принеси.

Світлою стежиною
до батьківської хати,
я прийду.
Постукаю тихенько в двері.
І в обійми татові і матері прелину.
Пахне рідна хата
пирогами із печі.
Тепла бараболя вже
чекає на столі.
Батьківська хатина –
любовью сповита.
Там ти дитиною будеш завжди,
хоч за плечима вже років за 30.
Бережи це щасливе життя,
там є мама і тато і ти –
є дитиною завжди!

Ти не хвилюйся, тато!
Я все ще чую стукіт
сердця твого.
Ти не хвилюйся, тато.
Зі мною поруч мама йде.
Так судилося нам
в Божий світ так рано підти.
Ти не хвилюйся , тато!
Сестричку мою бережи.
А ми з матусею разом
у світ інний пішли.
Тут так спокійно, тато,
не чути диявола сміх.
Не чути постріл снарядів
і кулі вже не летять.
І мамине тіло від страху
уже не тремтить.
Ти не хвилюйся , тато!
Я з мамою поруч завжди….
Нас розлучила з вами ,
клята – війна навіки….

Хочу літо, хочу на море,
хочу айфон, хочу волосся, хочу ноги.
Всесвіт чує тільки хочу….
Так почуй благаю слово
хочу – солдата!!!!!
Він хоче додому, до
мами і тата. До
дружини, до коханої дівчини.
Хоче обійняти синочка і дочку.
Хоче він миру в житті .
Так, почуй , його слово ХОЧУ !!!!
Я тебе Боже прошу.

• Твір:

  У татових очах світиться мудрість,
  Спокій і тепло в кожній їх лінії.
  Там відбивається життєва пригода,
  І сила, що ллється з глибини.

  Татові очі — це книга без слів,
  Де життєві уроки та мудрості світять.
  В них віддзеркаленні дні роботи та відпочинку,
  І кожен момент, що в душі запам'ятав.

  В них веселий сміх та серйозний погляд,
  Що вчить мене завжди йти вперед.
  Татові очі — це як світло в темряві,
  Надія, віра, найкращий порадник.

  І коли життя веде мене в далекі долини,
  Татові очі завжди будуть моїми зірками.
  Сповнені любові і розуміння,
  Вони — найкращий в світі дарунок від долі.

• Твір:

  Вже як другий рік, війна у нас з рабами.
  З нелюдами, з обортнями, та тими дикарями..
  Які лиш тільки можуть : Вбити й знищити це все..
  Поки Україна в НАТО, шлях наш цей кладе..

  Але поки ми так хочемо, в цю нашу Європу
  Наша влада, нас в цей час - посилає в жопу!
  Поки наші хлопці кладуть тіло - За країну
  Влада краде гроші і кладе брівку.

  Влада строїть нові ці дороги - Коли через день у нас тривоги!
  І кому треба ці мости всі в полі? А ну для зайців, білок, та цих конів..
  А барабани в бомбосховищі, у Києві для кого? - а для тих, хто гроші спишить, і зрадить до одного..
  А Гуманітарка де та вся.. - Що з донатів знов пішла? Десь лежить у когось вдома, і не потрапила до воїна

  А чому ще не довЕзли танків? - Тих абрамсів і леопардів?
  Чому вони ще не на полі боя? - А ніхто не знає, це лиш Божа Воля.
  Чому на силу ТЦК - забирають брата?
  Тому що влада захотіла так, і забрала татка.

  Вони забрала сина, а може й в когось батька..
  З шансом що повернеться, як ножом піти на танка..
  Хоча він вмре достойно, за рідну Україну
  Але що скаже дружина? - Знову своїм дітям..

  Так.. а може й виживе, шанси також є
  Але варіанти 300 й 200, ніяк не омине..
  Прекрасно розумієте, що таке війна..
  Або стане героєм України, або з контузією піде до дна..