У затишку вечорів тихих,
Таємниці в суті досліджував я.
Де смуток зустрічається з легкістю,
І мрії пливуть, мов вільний потік.

Тут серпанки сплітаються зірками,
Світить місяць, наче вірний світлофор.
В думках згадуються минулі дні,
І серце тихо шепоче: “Живи!”

Під таємничим відкритим небом
Розкриваються таємниці часу.
Де тіні танцюють у півмріях,
А вітер шепоче свої пісні.

О, таємниці тихих вечорів!
Вони неначе книга давніх легенд.
Їх вирішити – не для нас здати,
Лиш залишитись, спостерігаючи.

Так хай же вечори тихі тривають,
Зберігаючи свій вічний спокій.
Бо в їхніх таємницях ми знаходимо себе,
І відкриваємо дорогу до світла.