Лиса гора, де вітер свище,
І кожен камінь мовчить і слухає.
Тут не росте ні трава, ні квітка,
Лише віки, що все пам’ятають.

Схили її круті й безжальні,
Лиш пустка й простір без меж.
Та в серці її мовчить легенда,
Що в давнину тут спалахували бійки й чвари.

Хоча сьогодні тиша над нею,
Ніхто не знає, що було вночі,
Лиса гора мовчить про те,
Як битви дзвін часи перехрестили.

Та й зараз, коли вітер гуде,
І сиві хмари в небі летять,
Лиса гора стоїть непорушно,
Як пам’ять про всіх, хто тут колись був.