Я лиш малесенька пилинка від піщинки,
Серед усіх галактик Світових…
Як невидимка можу розчинитись
І розчепитись серед атомів усіх...
Я, як краплинка з дощової хмари,
Тисячоліттями лилася із Небес…
І фантастичні, невідомі далі

Знов колообігом вертали до чудес...
А може я, як пролісок зростала!?
І проривалася крізь кригу снігову…
Поки душа у просторі гуляла -
У космосі, я маю там Зорю!
Та про одне я знаю достеменно:
Куди б не занесло наше буття -
Тебе й мене - нас знають поіменно,
Ми витвір від Вселенського Творця!