У великому чарівному лісі,
Неначе у тваринному світі.
Серце ловить мрії , мов риба в морі світіння,
Пливе, у вірній долі, немов хвиля хотіння .

Білочка стрибає вгору, як квіточка у весняному вітрі,
Серце співає вдосвіта, вогонь кохання не згасне втім.
Але , вона з щасливим життям , в руках,
Зустрічає радість , немов у пелюстках.

Ведмідь блукає в лісі,
Із зіркою в волоссі.
Спинись , ведмедю , не турбуйся,
Може , вже й додому час.

У тихому лісі, де день збігає в ніч,
Де серце чують тільки дерева старі,
Де пташині співи линуть навколо,
Там зустрінемо свою мрію чисту, як сліди.

Усім серцем линуть мрії в цім лісі,
Де душа світиться, наче зірка на висі.
Сплітаються долі, мов витки в плетінні,
І кожен крок - це крок до кохання, до щастя вічного сплетіння.

У лісі, де мрії пливуть як ріка,
Де серце грає мелодією вічної краси.
Там відчуваємо магію кожної миті,
Де зустрінемо кохання в останній зірці на небі.

І знов побатлився я з нею..
І вот сподобалась мені..
Запало в душу, трішечки у серце..
Її очі.. темно-золоті!

Дивлюсь на неї, наче як на зорі
Згадую всі мої ночі
Як я страждав, в сльозах плакав..
Але Боже.. інколи допомагав

Він помагав мені зробити диво..
Він допоміг мені зробити все..
Щоб закохатися в людину
В її серце золоте..

Я начебто кохаю цю людину
А начебто й симпатія лише
Яка різниця, що це є..
Якщо для неї зроблю, майже все!