Досі пахне печами
І холод після слабкого
Дощу проходить дим,
Що прикриває все
П’янким запахом печі.
В епоху гаджетів
Люди ще не забули тепло
Від печі.
Ліс віками ніс тепло і їжу.
В найтемніші роки добра піч
Зберігала життя людини.
Живий вогник приваблює
Дітей і мрійливих дорослих.
Досі пахне печами
І холод після слабкого
Дощу проходить дим,
Що прикриває все
П’янким запахом печі.
В епоху гаджетів
Люди ще не забули тепло
Від печі.
Ліс віками ніс тепло і їжу.
В найтемніші роки добра піч
Зберігала життя людини.
Живий вогник приваблює
Дітей і мрійливих дорослих.
Чому так хочеться додому, я не знаю…
Та в стінах дому обіймаю
Щастя, радість і тепло,
Яке завжди у нім було.
Повернуся з школи, зайду, в хаті
Я побачу маму у халаті,
Що готує щось смачненьке їсти:
Смажить м’ясо, пиріжки із тіста…
Вдома завжди тепло і ласка,
Як та давня українська казка,
Що згадується так мінливо –
«Жили вони і довго і щасливо…»
Нехай панує безлад вдома
Й розкидані всі речі,
Нехай моментами утома
Ляга на шию й плечі,
Та щоб живі були й здорові
Усі, хто серцю милі
Щоб жили в злагоді й любові,
Й не упадали в силі.
Нехай на дворі будуть терни,
Зате на серці квіти
Хай всіх убережуть від скверни,
Й щасливі будуть діти.
Нехай тривога й суєта
Покинуть наші двері,
А війни, розбрат, марнота
Хай в книгах на папері.
Жовтень, 2021
В твоїх очах мій дім,
У нім життя всі суть.
В твоїх руках шматочки мого серця.
Рушай,біжи, несись в далеку путь.
Де б ти не був для тебе лише б’ється.
Твоя душа палюча мов вогонь
І гріє в найтемніші зимні ночі.
Тримай мене за руку й охолонь,
Ділись теплом я цього щиро хочу.
Твоя любов мінлива й мовчазна,
Ти і без слів умієш розказати.
Для тебе суть кохання не така,
Уміли б всі так голосно мовчати.
Ти той ким є, хто там і тут.
Ти той хто поруч але так далеко.
Ти друг життя,опора моя
Будь тим без кого жити так не легко
Золота осінь,
не така тепла, як літо.
Але вона золота.
І тебе і мене і нас
золотою барвою
вона окриляє нас.
Огортає всі домівки в тепло,
вечірня кава із ковдрою
чекає нас….
Літо приходить, як сонце в світанні,
Вогнем розпалює жар в душах.
На небі блакитному танцює вітер,
І трави та квіти розквітають у садах.
Спекотні дні, що веселі шепчуть,
Людські серця в них розкриваються в сонці.
Море ласкаво волочиться в обіймах,
І хвилі співають, наче таємничі рікою пісні.
Літо — це час пригод та нових вражень,
Коли серце б’ється в ритмі життя.
Усі мрії розцвітають, мов квіти в саду,
І кожен день — ніби вірш, написаний коханням.
Запах солодких фруктів і квітучих полів,
Радість та щастя, що наповнюють наші душі.
Літо — це пора, коли кожен момент — скарб,
І ми відчуваємо себе живими, мов вітер у полі.
Нехай літо триває, як мить у казці,
Де кожен день — як чудовий дивний подарунок.
І в цьому світлім вальсі, мов на танцполі,
Ми відчуваємо велику любов до життя.
У сірих вулицях, де життя тліє,
Блукає безпритульна кішка світом,
Шукає вогонь, щоб серце зігріти,
Світло надії, щоб від зими врятувати.
То вона плавно крокує вперед,
У зіницях її туга і біль.
Така вона, самотня і бідна,
Серце просить тепла і добра.
Закрите вікно, холодний поріг,
Навіть птахи не вітають її,
А вітер грає з лапами вигін,
І ніч сміється над безмежжям.
Але вона не здаватиметься,
Бо серце в кожній кішці мається,
І хоч світ дарма, як камінь холодний,
Любов її вогнем розпалить.
Тож лізь, безталанна, на вікна відчинені,
Де доброта і тепло чекають.
І знайдеш ти в світлі нове життя,
Безпритульна кішка , скоро повернешся у домашнє буття.
Весняні первоцвіти,
Запашні маленькі квіти,
Покривалом пухнастим
Все навколо покрите.
Радіють синички,
На сонечку гріють свої личка,
А горобці цвіркочуть,
Дощика хочуть,
Щоб свої брюжка
Помити в калюжках.
Тепло́ мені душу гріло,
А серденько щиро раділо.
23.02.2023. С.М. Онисенко
Шумить бір, хвилюється,
До весни готується.
Шепочеться з вітерцем,
Грається з промінцем.
Сніжний килим вже зникає,
А зелений проростає.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
