Як так можна?
Я не знаю

Чи так можна?
Обіймаю

Подивися
Бо страждаю

Ти не віриш
І не дивно

Почуття мої невільні
Всі заковані у рамки
Де ці кляті діри й ранки?!

Пролізти хочу я до них

Повнота у шлунку
Порожнеча на душі

Отакі дарунки
Хвороба надає тобі

Прорахунки
Твої кляті прорахунки

Не обіцяй
Воно не вийде

Не сій надію марно
Її і так
У дефіциті

До якого прагне тіло
Голова ж мовчить

Розуму відбита

Мною ж і побита

Мрію я:
Що порожнеча в тілі,
повнота в душі

І коли ж це стане знову?

У житті
Де найстрашніший ворог і тиран
Цілився на себе
Сам