Себе згадав... Зовсім дитина...
Стара хата, отчий поріг...
Запахло чаєм із ни ожини...
І що спекла мати з вишнями пиріг...
І як вони з Вітьком й Артемом
"Войнушки" грали у саду,
Жартували:буде війна-підемо,
Ти-снайпером, я пілотом буду...
Казала мати, черешня вродила нівроку,
Не раз годувала ягодами їх, дітей...
Нема Вітька, Артема ранило осколком
І стогін вирвався з грудей...
О, ця весна двадцять другого року...
Будьте ви прокляті, вороги!!!
Його друзів повбивали орки.
І він у двадцять... без ноги...