У країні вічній, де тече Дніпро степами,
Давні українці жили своїми днями.
Засіваючи землю, розквітала вона,
Співаючи пісні, плекали свій дім, свою землю.

Їхні коріння глибокі, як віки безкраї,
Заплелися у плетіння тисячі літ.
Вони кували мечі, обороняли землю,
Зберігали традиції, як найцінніший дар.

У їхніх серцях палахкотіли вогні священні,
Просвітлення душі, мудрість стародавня.
Вони вірили у долю, у могутній рідний край,
Служили його велич, під сонцем ясним таємним.

Давня Україна, мрія вічна, українського народу,
Її доля вічно зв’язана з серцями її синів.
Наші предки, давні українці, жили й любили,
Та їхня спадщина живе в нас, у кожному диханні.