один хтось
довго
робить
велетенські кораблі
а
другий хтось
помалу
всіх їх
топить

з останніх сил
зі скреготом зубів
живе
моя скривавлена
Вкраїна
і кожен день її
як рік
і кожна ніч
шахбомбардія

тривога в серці
і
з усіх сторін
мільйони поглядів у небо
уперта ненависть до ворогів
і сподіваємось лише на Бога
не мав би всіх нас Він лишить
тоді
як всі
помалу нас лишають
зі звіром в клітці
божевільним і страшним
тоді як ми
із голими руками
вночі схопились діток боронить
і досі
з босими ногами
продовжуємо повінь цю гатИть

та тануть сили
мЕншає нас

у надриві
все більшому
моя душа

вже третю зИму приплИвли
а бЕрегу війні нема

один хтось
довго
тАнки
виколУпує
зі схронів
всілякі різні БМП
клепАє з них “нові”
фарбує їх
рихтУє
і
через пів-Землі
усе це чЕбря зтягує сюди
де ми його
як ті горіхи лущим
шкарлупки лиш летять у всі бокИ

не око тут за око йде лічбА
щодень
по краплі
падають
на землю нашу
кубометри крові
поту
болю
сліз
і
розпачу що нас ніхто не чує

вже друга тисяча пішла
тих чорних і кривавих днів-ночЕй

мільйони матерів з дітьми
втекли
світ-за-очі
від бучі
бомб
і
ґвалту
бійні
де їх по плану шикували на забій
пальцЯми всім повидирати душі
скалічити тілА
й знівечити життя їх

світ проковтнув
ці ешелони втечі
не відірвавшись від своїх утіх
і
звичного лінивого
життя
в яке
той Звір ще поки не прийшов

один хтось
довго
робить
літаки
і
гвинтокрили, РЛС і РЕБи
складні
дороговартісні машини
щоб убивать

а ми – збиваєм їх
інОді з першого удару
іноді – з двох, чи трьох, чи чотирьох
он – скільки того вже металолому
що вчора був машинов надскладнов

один хтось
ліпить
дрони
як в пекарні пиріжки
і
ще гарячими у небо їх пускає
мопедами розвозити жахіття
щоночі
в бомбосховища
іще зганять людей
і їх дітей
і внуків

і на Хануку
й на Різдво
і в Рамадан
безбожно
болісно
повзе слимак війни
через десятий рік
а світ живе
своїм життям
і
зойки в свіжовиритій могилі
не заважають лайкати інформпомиї
й
не зупинЯть страшну Чуму
що пре й до їх дітей

колись докотиться й до них
те кОлесо війни
росте лише в якого сила
якщо його не зупинЯть

аби не було надто пізно
бо божевільним потакать –
дурна ідея –
трісне клізьма
що переповнена лайна брехні
і
скрізь тоді вже буде смерть
яка
накручує свою пружину тут
щоб вибухнути там

гартує свОє жало
муштрує орди мертв’яків

гарматне м’ясо приростає
до піднятих з могил ідей
в яких панує хам над світом
й зростає нОвий чінґісхан

а ви –
ніяк
не бачите й не чуєте пожежі
та церемонно
вкотре
відкриваєте Нотр-Дам

не дасть вам більше Бог
нічого даром

нічим не іскупИть вселенський гріх
і глупість ту безмежну
ту глухоту до нас
що дала розростися лиху до самих небес

почуйте ж нас
рятуйте ж світ
од цеї нОвої напАсті

як ми впадЕм
то прийде хам
прямісінько до вас
і
в вашій зАтишній оселі
настане горе
як у нас

і буде хлів
і сморід без кінця
не буде крові
бо ви всі здастЕся
на милість переможців
що зґвалтують вас
але не вб’ють
щоб завтра знову ґвалтувати далі

що ж
ми в бою нерівному
загинем

всі

а ви –

живіть собі
й чекайте свОю жахітливу кару
і
далі лайкайте оте усе лайно
що затуляє очі вам від правди-правди-правди
й ілюзії
що якось лихо боком перейде
і буде статускво фореве кокакола
але
прийде потоп
який не раз у світ уже приходив помиї змить
і все осе ні те ні се потоне
щоб знов з нуля нове життя розквітло
на згарищі цивілізацій заблудилих