Є в світі три скарби, що линуть,
Як вітер в полі, наче дим.
Їх не вернути, не спинити,
Хоч кличеш голосом гучним.

Перший – це час, що вічно мчиться,
Не жде нікого, не спиня.
Секунди тануть, як проміння,
Що в морі тоне без сліда.

Другий – це слово, мов сокира,
Що серце ріже у імлі.
Сказав – і тінь його зосталась,
І не зітреш вже на землі.

А третій – шанс, що непомітно
Від нас відходить, як туман.
Вхопити міг — та сумнів стримав,
Й залишивсь сам, як океан.

Тож бережи ці три скарби,
Щоб не жалітися вночі:
Дорожи часом і не гайся,
Говори мудро, шанс лови!