Ще літній дощ так щедро поливає
Квітник в саду. А пахощі ж які!
Немов парфум, що аналогів не має,
Бо складники він черпає з землі.

З землі, природи, сонця та дощу,
Так виростають айстри та жоржини.
Барвистим рушником радіють майори,
Багряні голови до сонця чорнобривці похилили.

Он там вже гладіолуси в саду
Так манять веселковою красою.
І скромна хризантема у тіньку
Милує око ніжністю своєю.

А ще троянда - всіх квітів королева!
Ну як без неї!? Точно, що ніяк.
Її пелюстки, білі, чи рожеві,
А чи червоні - все їй до лиця...

Квітує серпень, скоро уже й осінь.
Та вона буде повна красоти.
Бо ж літо квітів стільки їй принесе!
А нам ними милуватись до зими !