І знову замріялася я.
Так хочеться туди,
де збиті коліна і ціла душа.
Так хочеться туди, де мама,
ще не сива.
І тато жартома в обійми
Тебе огортає.
Так хочеться туди,
де з братом сперечалися і
Довго в машинки гралися.
Туди…
Де шалено по вулиці
Гайсала дітвора
А матусі з вікна кричали їм :
,, Діти, вам додому пора!”
І знову замріялася я.
Як хочеться туди, де ти,
ще зовсім дитя!

Щоночі вона на самоті,
літала думками туди.
Щоб від куль його зберегти.
Зігрівала вночі коханням своїм.
І шепотіла на вушко :
,, Повертайся живим ”
Думками і вдень і вночі –
,, Коханий для нас ти живи “

Справді я її кохав..
Я мріяв – щоб разом – туди!
Я мріяв – щоби разом всюди!
На говерлу, на край світу, та й на море, люди!

Я мріяв побувать в Одесі!
Так.. бував вже там!
Но не з нею, а з сім’єю
Так.. це теж крутяк!

Хотілось разом люди!
Щоби знали всі.. – Що я зможу з нею всюди!
Що ми зможемо разом!
Попри вітер, попри зливу, попри сильний шторм!

Я думав, що рванем в Херсон
Візьмем гарбузів поза сто
Але візьму я лиш таблетку
Щоб забуть – цю малолетку!