Я ще тут, а десь там уже ти,
Мов по різні боки барикад,
Залишились колючі дроти
І навіки сумний листопад.

І у снах, мов терновий вінок,
Колиш руки, від болю тікаю…
Не сприймаю нічиїх казок,
Компліментів також
не сприймаю.

Мучать згадки, все душу ятрять,
Мовчки в скроні долоні втискаю,
А роки то ідуть, то летять,
То біжать стрімголов —
відчуваю.

Ганна Зубко
22.09.2024.