Бачу себе, і берег, й річку,
Стою з лозиною в руці,
Гуси поскубують травичку...
Прийшло дитинство увісні.

Нераз у снах я там ходила,
Мала й доросла, як було,
Доля б на мить те все вернула,
Хоч раз в село щоб занесло.

Чи на деньок, чи на годину,
Пройтись селом,
батьків двором,
В думках і снах туди я лину,
Все йду по берегу піском.

...Ідуть босоніж ноженята,
Табун гусей жену пасти,
Гусак веде, біжать гусята,
Підгоню різкою з верби.

Менше гуся у рученятах,
Що не встигає за гуртом,
Подерті ноги, коле в п'яти,
Іду услід за табуном.

Гуси на річку зирять, хитрі,
З криком зриваються, летять,
Малі гусята дуже спритні,
Бігом у воду всі біжать.

Спішу за ними, переймаю,
Табун подалі все пливе,
Їх кличу з берега, ридаю,
Знаю, що дома мене жде.

Гуси поплили, я заснула,
Сівши в травичці росяній...
Мале дитя --- це я збагнула,
Але не мама й батько мій.

02.03.2023.