Мені не пощастило - жити у часи,
Що вибухнули жахами війни,
В яких розлука, смерть і руйнування
Є нескінченим фоном існування.

Мені не пощастило - потрапити у місце,
Війна де може вбити ціле місто.
Де з неба горе землю б’є щосили,
Те, що прискорює людей шлях до могили.

Мені не пощастило загубити й загубитися в пітьмі війни,
Себе у сутінках шукати з відчуттям вини.
Не жити довелось, а виживати,
А часом просто довелося існувати.

Та все ж безмежно пощастило у житті,
Бо поєднався із сталевими людьми,
Повітрям з ними дихаю одним,
Щоб ворога в війні перемогти.

Та пощастило жити у країні,
Відверта де любов до Батьківщини,
Де мужність заздрість в світі викликає,
Де щастя волею і єдністю плекають.

І хай країна ця не ідеальна,
Й поки війна в ній йде брутальна,
В часі і місці дуже пощастило
З людьми, які є України сила!

16-12-2022

Де ще є така дивина на землі ?
Де ще розцвітає така красота?
Спитай у хмаринки, спитай у трави,
Спитай у блакиті, спитай в журавля.

Усі в один голос з любов'ю скажуть -
Лише в Україні багатство таке.
Лише в Україні герої живуть,
Лише в Україні найкраще усе!

Найкраще, найближче і рідне душі,
Що ціни не має та цінується нині
Як повітря, без якого задихаємось ми,
Як для спраглого водички краплина.

Україна! У слові одному
Вся сила і ніжність, теплота і відвага.
Така красота неземна - буде вічна...
Як і вічною буде Україна незламна.