Я повернуся – правду кажу!
Мам – я честно вам кажу!
Але якщо я там десь в полі ляжу
Я бився сильно за свою!
Я бився за свою державу!
Боровся за всіх діточок
Які в підвалі, яким страшно
Плачуть, й плачуть не всерйоз!
Які хотіли той світанок
Бачити лиш новий день
Але ранок починається не з кави
А із ракет, які летять щодень
Вона щоразу плакала – чекавши батька з Харкова
Вона щоразу говорила
Віддам я все..
Але вже там стоїть могила.
Дивилась на могилу й плакала
Кричала.. Кричала та лиш дякувала!
Спасибі, Спасибі що забрали батька..
А я тепер самотня та безхатька!
Він віддав життя за нас!
Вони віддали це життя за всіх!
Радій, радій, лише радій!
Що дали нам хочаб надій!
Надію на ось те майбутнє
В якому будем разом жить
В якому будем розквітати
Та всіх героїв шанувати!
А поки нам прийдеться виживати
Але ми будем пам’ятати!
Кожного та кожну хто віддав життя!
Я буду чесний, я плачу знов щодня!
Я плачу хто лишився сам!
Без батьків, лишаючи мадам…
Які віддали й віддають нам це
Щоб знали – що Українці зможуть все!