Стоїть з червоними очами…
«Немає більш моїх сусідів…
Бабуся, дочка два онука…
Нижче… там батько з сином… жили…
Дочка із мамою… немає…
Там молода сімʼя… немає
Дитині пощастило тільки,
Бо у бабусі ночувала…
Тільки увечері всіх бачив…
Всі один одного ми знали…
Ми тут з початку жили разом…
Їх більш немає… повбивало…»
Стоїть кляне він росіян -
«Людей би тільки їм убити…», -
Не зводячи очей з підʼїзду,
Де вчора ще всі були живи…

У той же день, та у Донецьку
Обстріл відбувся центра міста.
Загиблі діти і дорослі,
Згорів автобус там на місці.
І ті ж слова прокляття ллються,
З Донецька у бік України…
Два дуже симетричні обстріли,
Здається, автор їх єдиний...

Було раніше так з Дніпром,
Коли в підʼїзд поцілили,
Теж був обстріляний Донецьк,
І мирні там загинули.
Схиляюсь більше все і більше,
Щоб виправдати смерть людей,
Вбивають у Донецьку мирних
Для відповідних статей тем.
Щоб не жаліли вбитих в Умані,
Вбили в Донецьку теж людей.
Схиляюсь росіяни автори
У двох містах вбиства дітей.

Країну рвуть із двох сторін
Горем, взаємним звинуваченням.
Крізь сльози, сум й ненАвисть
Наноситься ураження.
Щоб і не думали жаліти,
Щоб жага помсти розʼїдала,
З середини душі ненАвисть
Щоб Україну розділяла.

Скорбота бо всі з України.
Ми всі втомилися від горя.
І в Умані, і у Донецьку

29-04-2023

Біль, сум...

(Пам'яті жертв ракетного обстрілу рф по всій Україні-ненькі - по Умані, Дніпру, Запоріжжі......)

Біль, сум і нестри́мна лють,
Як же нашим лю́дочкам будь?
Кров, сльози, тяжке горе,
Каті́вські ракети руйнують вже вко́тре...

О, Всевишній, летять до тебе ду́ші,
Плачуть небеса, скорбота знову душить,
Умань, удо́світа, обстріляли звірюки,
В них немає сердець, одні каменюки...

Хто ж допоможе в нашій біді?!
Українців вбивають, злодюги лихі,
Невинні люди - дорослі, малі,
Ллється кров по нашій землі...

Стогін, крик, горять будинки,
За кожного біжать криваві сльозинки,
Чому? За що? Злі сили й прокляття,
Сотні рятувальників та їхнє завзя́ття...

А весь світ тільки спостерігає,
Хіба ж на собі він це відчуває?!
Як не́нависний кат, маньяк і вбивця,
Шматує, гвалтує, п'є кров кровопи́вця...

А вони так хотіли жити, просто жити,
Радіти кожному дню, кохати, любити,
Вірили, надіялись і мріяли як діти,
А тепер куди ж ту всю біль подіти???

Загинули, пішли їхні душі в небуття,
Так і не дочекалися мирного майбуття,
Нещастя спіткало багато сімей,
Скільки ще чекати страшних смертей?!

Безсила земля, почервоніла від крові,
Зажурилося небо, почорніло від болі,
Сонце сховалось, промінь погас,
Зорі, мов очі, споглядають на нас.

Орда безжальна, дай нам спокій,
Досить вбивати, іуди жорстокі!
Все тішетесь, радієте... Йдіть геть!
Будемо боротися! Поборемо смерть!

02.05.2023. Simple Infinity
(С.М. Онисенко)