Якщо б було обличчя у війни,
То погляд би від нього відводили.
На ньому відчаєм би проглядався квіт життя
Крізь мертвість, що обличчя б то покрила.

На ньому б молодість у старика перетворилась,
На ньому посмішка була б гримаса й біль.
Було б на ньому неможливо зрозуміти,
Мертвий перед тобою, чи живий.

Розірвані були б на ньому вени криком.
НенАвисть й злість тільки б несли йому життя.
Але страшнішими за все були би очі,
Ті, що сльозами зсушені до дна.

Глибокі, нерухомі, без емоцій,
Що дивляться крізь все у далечінь,
В які заглЯнути ніхто не в змозі,
Бо погляд їх несе нестерпний біль.

27-07-2023