Це найкраще що я бачу
І найгірше в що я вірю
За межею – вогнестійкість
Не спали свою надію

Поширені періоди, де граємо у класики
Розвинулась релігія, сховались всі у пасики
Солодкі ці фантазії, у сотах береже
Якщо, раптово, мед і запече
Страх нешвидко, болісно втече

Клянись своїм соратникам
Клянись, що їх забув
Цифри, крейду, течію
У яку ти і пірнув
Поширелося прагнення, та ти це не почув

Розвинулась комедія, шанує в пам’ять сміх
Відкиньмо псевдоніми всі, устанем сред нових!
Налиємо солодкого, покажемо ліси
Поважали геть брехливу казку
Бо на ній ми лиш росли

Вже не знаю що я бачу
Не боюся те, в що вірю
За межею – небезпечно
Там горить твоя надія

• Твір:

  Ну що ж..
  Питання маю лиш одне я.
  «Як можу я прикрасити ці дні?»
  Які здаються ну дуже нудними
  Сумними і тужливими усі..

  Я можу відповісти лиш про себе,
  Читаю книги.. це для мене все..
  Якщо читати то здадуться дні ці,
  Коротші й веселішими ніж є..

  Хоч ледве бачу після них, хоч щось я ,
  Але щасливою стаю я хоть на мить..
  Поглиблюю життя своє в світи ті,
  Й відчути можу я в книжках путь свій..