Таємнича фортеця

Сонце за обрій сідає,
Промінь ласкає лиман.
Небо неначе палає
Може, це просто обман?

Тишею лиш огортає
Вежі поснули навік.
Може фортеця чекає
На новий щасливий рік?

Різними фарбами сяє
Жовта і сіра блакить.
Наче вона обіймає
Ту, що велична стоїть.

Вітер тихенько гуляє,
Страж він усіх таємниць.
Хвилі лиманські здіймає,
До самих старезних бійниць.

Птах білокрилий кружляє
Теж із легенди мабуть,
Землі свої оглядає
Вчасно бої, щоб відбить.

Сонце за обрій сідає
Час розчиняється вмить.
Давнє життя оживає.
Музику чутно, бринить.

Гомін, веселість лунає.
В деяких вежах лиш тінь
Тихо, поволі блукає,
Огляд веде володінь.

Тільки, як промінь торкає
Мури фортеці міцні,
Вся таємничість зникає
Приходять буденнії дні.
31.03.2023

У кожної людини має бути таке місце
Куди можливо завжди повернутися
Нехай навіть далеко, «десь на місяці»
Але обов‘язково таке місце має бути

Це місце де тебе безмежно люблять
Чекають рідні в будь-яку годину
Де нагодують, вислухають, приголублять
Де відчуваєш знов себе дитиною

Це таке місце, де душі частинка
Живе постійно і так буде навікИ
І ти волієш кожною клітинкою
Лиш, щоб здоровими були батькИ

Батьківський дім, то є така фортеця
Що має якусь магію любові
Там, як ніде себе ти відчуваєш у безпеці
Там зрозуміють тебе навіть з напівслова

У кожної людини має бути таке місце
Де на порозі вже вигукуєш: Я вдома!
Де зберігається із рідними душевна близкість
І приклад збудувати цю фортецю і самому!

Автор: Лілія Ходус