Колись дістанеш із шухляди
Фото ти моє.
Згадаєш, прожиті роки.
Згадаєш сміх і сльози мої,
бо ніколи тобі їх не забути.
Згадаєш посмішку і яскравий сміх.
І в серці твоєму цей спогад
Лиш біллю озветься.
І тільки з часом зрозумієш ти,
що ті роки для тебе
Щастям лиш були.

Знову фото в інстаграм, чи
в фейсбуці чи в тік тоці.
Живем ми з вами
віртуальним життям.
Так тяжко стало жити
реальним життям.
А, можливо не тяжко,
просто лінивими стали ми.