У кохання вершини немає
І полон той солодкий як сон.
Хтось про тебе вірші складає,
А ти до мене із казки прийшов.

Я в полоні, коханий, в полоні
Тих очей, що забрали у вись.
Ті долоні, ах, ті долоні,
Вони шепчуть мені: «бережись!»

Я б у прірву с тобою би впала
І до неба злетіла б мерщій.
Та дівчина якою я стала,
Про таких напишуть вірші.

Про таких закоханих мріють,
Ах, коханий, тепер ти мій храм.
Я боюсь але все ж таки вірю,
Що мене ти теж покохав.