Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні,
на цвинтарі свого кохання.

• Твір:

  Прапори на цвинтарі стоять,
  Наче птахи крилами шумлять.
  Мов велике синьо-жовте море,
  Яким повільно пропливає горе.

  Людей гучна мовчазніть лине,
  В ній тоне сум по тих, хто згинув…
  Пронизана земля хрестами,
  Єднаючими з небесами…

  Багато, дуже їх багато,
  Що небо має вже стояти,
  Не ворушитись над землею,
  Триматись намертво за неї.

  І дати, дати на хрестах,
  Ті що історію вершать,
  У пам‘яті що застрягають,
  Що душу жахом вивертають.

  Тут, що не хрест, - історія,
  Намішано геройство з горем в ней.
  Не цвинтар то - зарубка пам‘яті,
  Тій, що не можна нам образити…

  Сльоза тече, мов кров душі,
  Тече і полірує злість.
  Всередині квітне ненависть,
  Формує генетичну пам‘ять…

  10-01-2023