У серці прадавнім лунає зоря,
Що вогнем предків крізь вічність горить.
Це наша Рунвіра — свята і жива,
Що душу з землею в єднанні творить.

Перун у громах свої знаки несе,
А Дажбог дарує проміння ясне.
Велес у шепоті вітру співає,
Мудрість старих поколінь передає.

Дуби шепочуть про давню снагу,
Степи пам’ятають наш вольний загул.
Ми — діти землі, ми — плем’я зорі,
Що силу бере у рідній вітчизні.

Тож славимо світло, вогонь і рідню,
Шануєм природу, життя і борню.
Рунвіра жива у серцях, як вогонь,
Що крізь покоління веде нас в погонь.