ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Про життя    Жити тут і зараз

Жити тут і зараз

Немовлям приходим в світ ми,
Без нічого,чистий лист.
Лиш одна мета,щоб жити,
Пам’ятати кожну мить.

Не цікавлять нас ні гроші,
І у кого більший дім.
Головне батьки і рідні,
Просто щоб вони були.

Йдуть роки,ми вже дорослі,
В кожного своя сім’я.
На роботу і з роботи,
Так проходить все життя.

Ввечері сидиш на кухні,
В голові киплять думки.
Крадькома згадав дитинство,
Як ти безтурботно жив.

Бігав, грався,був щасливий,
Кожен день,як нова гра.
Жив той час і ту хвилину,
На перед не забігав.

Так чому з роками розум,
Робить роботів із нас.
Без емоцій з черствим серцем,
З ціллю тільки зароблять.

Пів життя працюєш чесно,
Щоб достаток був комфорт.
На папір роки міняєш.
Тільки з чого більший толк?

За посаду і за статус,
Ти здоров’я віддаєш.
Йдеш по головах до цілі,
І не має більше меж.

Але ж це усе безглузде,
Як би не старався ти.
Все на що життя потратив,
Не важливе у житті.

Хоч кричи усе це дітям,
Я робив майбутнє їм.
Та для них це не важливо,
Їх дороги не твої.

Їм важливо щоб з тобою,
Більше часу провести.
Світлих спогадів у пам’ять,
Якби більше зберегти.

Так пройде життя і фініш,
Марафон дійшов кінця.
І усе за чим ти гнався,
Змиє часова ріка.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Благодатний вогонь Великодня зцілить Україну

Благодатний вогонь Великодня зцілить Україну

  • В тривожний час простягаю Тобі руки, Україно!
    Надійно обіймаю довірливим серцем й душею.
    Тривожні реалії зійшлися в один потік воєдино.
    Без Тебе моє життя - неможливе, поза межею.

    Кожен оголений нерв страждає за Батьківщину,
    Кожна щонайменша клітиночка чутливого тіла.
    Радісно здіймаюсь з Тобою на високу вершину.
    Різко падаю в глибоку прірву, коли Ти - безсила.

    Ще ніколи так вірно й сильно я Тебе не любила,
    Не хвилювалась за всіх, у розпачі такім не жила.
    Надія і віра в завтрашній день ще так не жевріла.
    Лихоліття... Відданість заструменіла, мов ожила.

    Обладунки воїна Ти вдягнула сміливо, вимушено,
    Хоч воліла би прожити з народом у мирі та злагоді.
    Не Тобою спокійне й розмірене життя порушено.
    Наш сусід — загарбник, агресор, злодій... Годі!

    Невимовним болем ятряться Твої незагоєні рани.
    На красивих просторах прижилися горе й жура.
    Знищені села та міста, вибухи, ракети, нагани... -
    Невластива для нашої доброї, мирної нації аура.

    Я з острахом проживаю кожен день й кожну ніч.
    Благаю Бога, щоб дарував нам переможний ранок.
    Хто здатен захищати Тебе - “на нулі” пліч-о-пліч.
    На нас чекає останній, але жорстокий поєдинок.

    Відважно проходиш свої терни, героїчна Україно!
    Подає надію волелюбна іскра в нескорених очах.
    Помстись за той біль, що народу і землі заподіяно.
    Достойно пройди історичний, визвольний шлях.

    Ти славишся у світі силою волі народного духу.
    Збройні Сили України знищують ненависні пути.
    Відкидають в минуле жертовну та зловісну віху.
    То кому ж, як не Тобі, у світовій спільноті бути?

    Нехай благодатний вогонь цих Великодних свят
    Зцілить всі Твої болючі рани, нескорена Україно!
    Попереду — перемога. Суду не омине жоден кат.
    Зернами любові, надії, добра буде землю засіяно.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Хочу жити в Україні

Хочу жити в Україні

  • Хочу жити в Україні.
    Тут цвітуть волошки сині.
    Край наш мальви прикрашають.
    Вони дух мій воскрешають.

    Пізнають нас всі по мові.
    Люди - щедрі й гонорові.
    Чорнобривці біля хати
    Будуть радо всіх стрічати.

    Кущ калини - споконвічний.
    Вишиваний одяг - вічний.
    Український дух - незламний.
    Він до волі є нестримний.

    Земля славиться житами,
    Пшеницями, ячменями.
    Наш народ є роботящий.
    В усім світі він - найкращий.

    Серце в українців - добре
    Та в бою воно - хоробре.
    Вміють край свій захищати,
    Рідну землю прикрашати.

    Тут танцюють і співають,
    Бо культуру власну мають.
    Здатні гарно працювати
    Та ще й мило жартувати.

    Нація в нас - мудра, славна.
    Вона - знана вже віддавна.
    Небу молиться сердечно
    Та поводиться велично.

    Кує в битвах перемогу.
    В майбуття кладе дорогу.
    Світлі помисли - в нас, мрії.
    Ще прийдуть дні золотії.

    Гарні землі є й довкола.
    Серцю - милі рідні кола.
    Буду в радості та горі
    В українському просторі.

    Хочу жити в Україні.
    Тут у неба - очі сині.
    Жовтим стеляться хліба.
    Щира Богу йде мольба.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Лірика життя    Поезія – бездонна, як море

Поезія – бездонна, як море

  • поезія - бездонна, як безмежне, бурхливе море
    недосяжна голубінь небес і хвилююча їх блакить
    подруга - в мирнім житті й тоді, як війна несе горе
    без неї не можна багатогранно, повноцінно прожить

    поезія - несподіваний пасажирський потяг
    скільки б не було вагонів, всі стануть на обидві рельси
    промчиться по знаних та незнаних маршрутах
    благородно розкриє мрії, реалії, людські шанси

    поезія - цікава й загадкова, як планета Земля
    обнадійливий зорепад у щасливу, весільну ніч
    у ній - суша, небо, водойми, природа, всі ми, я
    наше людське життя в її римах - найважливіша річ

    поезія - мелодійний, неперевершений спів солов'я
    рідному краю, сім'ї й коханню дає кращі нотки
    викликає протест, сльози, співчуття, сум, зневір'я
    виявляє та розмотує в часі доленосні нитки

    поезія - шум океану в його загадковому безмежжі
    благословенна тиша в забутому, прадавньому лісі
    краса скелястих гір, стежин у мальовничому підніжжі
    чесна реальність всіх часів у найкрутішому замісі

    поезія - добра, живильна, гірська, джерельна вода
    чиста - немов сльоза, прозора, холодна, правдива
    краплинка водички, що з хмарки ненароком спада
    польова квіточка малесенька, духмяна, красива

    поезія - муза з добрим серцем і відвертою душею
    ніжно обіймає, голубить, витирає людські сльози
    мені ніколи не захочеться розлучатися з нею
    поетичні рядочки - лагідніші від найкращої прози

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Сплітаються роздуми в сріблясте волосся

Сплітаються роздуми в сріблясте волосся

  • Бурлить синє море... Розгойдує хвилі.
    То здіймає їх вгору, то різко кидає вниз.
    Невпинно пробігають роки, сердечку милі.
    Вальсують в таночку, як морський бриз.

    Ніхто і ніколи не вгадає, куди дме цей вітер.
    Якої він сили, що, кому й коли затанцює.
    Підбираю слова свої з найдобірніших літер
    Та він все-одно вже мене не почує.

    Людське життя - таємниче, наче бездонне море.
    Доки не пірнеш у нього, то й глибини не взнаєш.
    Зустрінеш тут все: і щастя, й любов, і велике горе.
    Ти в нім живеш, а не зі сторони споглядаєш.

    Пропливає наш човник по бурхливому морю.
    Стрімкі вітрила здіймаються супроти вітру.
    То в гарну й погожу днину, то в несамовиту бурю
    Заносить й доленьку людини нехитру.

    Десь вдалині схлипує й гірко плаче бандура.
    Поруч веселі нотки заводить щаслива скрипка.
    Щомиті старанно пишеться життя партитура.
    Визначається суть, за щось чи за когось зачіпка.

    Сплітаються роздуми в сріблясте волосся.
    Розум із досвідом набирає найвищу висоту.
    З віком, людина - немов добірне, зріле колосся.
    Має вичерпні відповіді й сприймає все на льоту.

    Обережно бере в умілі руки тоненький пензлик.
    Частину життя, що залишилась, домальовує ним.
    Сприймає майбутнє, як новий, очікуваний виклик.
    Те, що було в неї досі, розвіялось в полі, мов дим.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Любіть Україну! Всім серцем любіть!

Любіть Україну! Всім серцем любіть!

  • Любіть рідну землю в щасливу годину,
    А в люту ще більше її любіть.
    Щедро засійте добра зернину.
    Шаною до неньки дорогу встеліть.

    Любіть Україну! Всім серцем любіть!
    Душею зрідніться з нею навіки.
    З колиски нащадкам любов прищепіть.
    Отчий край буде їм, як ліки.

    Любіть українську мову! Вона - життя.
    Не зраджуйте своє ніде та ніколи.
    Не буде без неї рідності відчуття.
    Нікого не врятують чужі видноколи.

    Любіть волелюбний, роботящий народ -
    той, що мудрим, патріотичним зветься.
    Добивайтесь перемоги, благ і свобод.
    Він у Вашому серці вдячно озветься.

    Любіть свою культуру, танці, пісні...
    Звичаї поколінь шануйте, примножуйте.
    Виходьте на світло. Нема правди в тіні.
    Боротьбою за гідні цінності світ здивуйте.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Мова - скарб народу    Засіяла ниву своїми віршами

Засіяла ниву своїми віршами

  • засіяла ниву буквами та словами
    попросила вологи в ранніх дощів
    зросло ціле поле з моїми віршами
    і полинув над ними пташиний переспів

    посадила мальви біля фіртки й брами
    вибрала з тих, що з отчого краю
    порадували яскравими квіточками
    потягнулись увись до небокраю

    прикопала калину збоку біля віконця
    заспівала сумних та веселих пісень
    всміхалось віття аж до хмар і сонця
    почервоніли китички в осінній день

    прикрасила чорнобривцями вхід до хати
    глянула на них, маму й тата згадала
    стало легше повітря рідне вдихати
    зозуленька щедро над ними кувала

    помережила свій город соняшниками
    тими, що славляться символом України
    мокли під грозами й обвівались вітрами
    набирались міці кожної хвилини

    вишивала хрестиком полотняні узори
    червоними ще й чорними нитками
    в них бачила родину, вітчизняні простори
    діточок розмістила поміж сонечками

    засіяла ниву буквами та словами
    попросила вологи в ранніх дощів
    зросло ціле поле з моїми віршами
    і полинув над ними український переспів

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Лірика життя    Робімо те, що вимагає цей час

Робімо те, що вимагає цей час

  • Я в минулій круговерті робила лише те,
    На що в своєму віці була здатна
    Й чого вимагав від мене саме той час.
    Було ж різним життя моє тамте
    Та я не була безхребетна.
    Промінь світла і надії не гас.

    Я й зараз продовжую робити лише те,
    Що підказує мені розум, совість
    Й не боюся подиху шалених вітрів.
    Різним буває життя моє і це
    Та я проявляю витримку, розсудливість,
    Бо нині в Україні - розгул ворожих вихрів.

    Я й завтра робитиму лише те,
    На що в тому віці ще буду здатна
    Й чого вимагатиме від мене той час.
    Моє життя в майбутті - туманами вкрите
    Та я буду в ньому стійка, непохитна,
    Щоби вогник віри і правди не згас.

    Кожна людина, як і я, робить лише те,
    Що підказує виховання, досвід, мудрість
    Й складає суспільну гаму часу, кольорів.
    Сьогодні, як ніколи, життя - несамовите.
    Потрібно проявляти патріотизм і мужність,
    Як би хто того робити й не хотів.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Мова - скарб народу    Слово рветься з глибин думок

Слово рветься з глибин думок

  • слово рветься з глибин думок
    сила його злету - рівна силі вітру
    миттю біжить, як з гори струмок
    збагачує вражень палітру

    слово поведе за собою в бій
    емоційно надихне на подвиги великі
    прикрасить хмарку в далі голубій
    заспіває пташиною в природі дикій

    слово зцілить та додасть наснаги
    засміється сонечком на вустах
    букви в нім б'ються, мов гострі шпаги
    коли щось в житті йде не так

    слово закохає в красиву душу
    кохання розіллє килимом барв
    відкриє шлях, навіть, цьому віршу
    і злетить увись із гір та прірв

    слово прославляє сім'ї, материнство
    гарно діточки зростають в ньому
    в снах і спогадах веде в дитинство
    мчить по лугу духмяному, запашному

    слово возвеличить рідну землю
    привчить народ до величі й слави її
    зруйнує непорозумінь греблю
    підставить надійне плече у відчаї

    слово, часом - гостре, неначе лезо
    манить дорогою рівною чи крутою
    воно кує сталь й плавить залізо
    стає щастям, а декому - спокутою

    слово - як ніжне сонце, душу відігріє
    як туман, розляжеться в долині
    вільно й впевнено говорити вміє
    дає злагоду та любов родині

    слово - змістовна канва для пісні
    з рідною мовою й нація зростає
    добре, як слова - щирі, не прісні
    а з них правда та воля проростає

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Я живу серед Вас, люди

Я живу серед Вас, люди

  • Буває, що в людини є дім,
    Але, насправді, його немає.
    В тонусі сірувато-блідім
    Вона не живе, а, ніби відживає.

    Буває, що в людини є пара,
    Але, насправді, її немає.
    Відчуття, що це - Божа кара.
    Печаль серденько гірко крає.

    Буває, що в людини є друзі,
    Але, насправді, вірних немає.
    Не почувається щиро в їх крузі.
    "Чесні" компліменти інтелект не сприймає.

    Буває, що в людини є багатство,
    Але, насправді, його немає.
    Гріє тепле слово, а не марнотратство.
    Поваги й любові не відчуває.

    Буває, що в людини всього - повна чаша,
    Але, насправді, цього немає.
    Незадоволена всім героїня наша.
    Заздрістю до інших вона палає.

    Буває, що в людини є Батьківщина,
    Але, насправді, її немає.
    Чужа вона - їй, "море - по коліна".
    Як покинути країну, голову ламає.

    Все, що має людина, повинно звеселити.
    Всі, з ким пробігає ніч та днина,
    Мають душі й серця зріднити.
    Гніздечко в любові в'є навіть пташина.

    Якщо немає любові до свого краю,
    То його вже ніколи й не буде.
    "Звідки я все це знаю?" -
    Я живу серед Вас, люди.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]