Все питаю себе,
чим так осінь манить,
З нетерпінням яку виглядаю?
І дощем, і туманом,
і як листя летить,
Кольорів її ніжність сприймаю.

Ще мені до душі
прохолода, мов тінь,
І що можемо сумом ділитись,
І той вітер прудкий,
немов баский кінь,
Любуватися, впоміж журитись.

Ще чарує мене
калиновий вінок,
Й позолота яскрава у клена,
Мов люстерко, прозорий,
прохолодний струмок
І ні жовта трава, ні зелена.

Осінь вабить мене,
у свій простір манить,
В ніжне сонце,
у вітер ласкавий,
У туманах, дощах
вона йде, шелестить,
Кожний день
загадково-цікавий.

14.09.2024.

Не зупинилось літо,
далі йде,
Воно для осені
і спека його лишні,
Каштан, на диво,
в вересні цвіте,
І забіліли
де-не-де ще вишні.

Зима поселить
осінь в свої дні,
Та ж невідомо
скільки погостює,
На вороному
вже буде коні,
Слід попередній
вдало замаскує.

Весна чарує,
літа дні когось,
І біла мить
зимова зачарує,
А когось осінь,
так вже повелось,
Чарує, ніжить,
подихом лікує.

23.06.2024.

Не зупинилось літо,
далі йде,
Воно для осені
і спека його лишні,
Каштан, на диво,
в вересні цвіте,
І забіліли,
де-не-де лиш, вишні.

Зима поселить
осінь в свої дні,
Та ж невідомо
скільки погостює,
На вороному
вже буде коні,
Слід попередній
вдало замаскує.

Весна чарує,
літа дні когось,
І біла мить
зимова зачарує,
А когось осінь,
так вже повелось,
Чарує, ніжить,
подихом лікує.

23.06.2024.

• Твір:

  Іду куди ---
  сама того не знаю,
  Погляд веде,
  а слідом я і тінь,
  Щось фантазую,
  дещо пригадаю,
  Своє й колишнє
  в кілька поколінь.

  Крутиться вітер,
  куряву здіймає,
  Жменею листя
  з дерева сипне,
  Прокинувсь спогад,
  в пам'яті кружляє,
  Та зосередитись
  мені він не дає.

  Спіймала думку,
  у собі відкрила,
  Мене саму
  дивує думка ця ---
  Такого кольору
  я б одяг не носила,
  А осені він
  дуже до лиця!

  Чарує осінь, вабить,
  в сум вганяє,
  Шле прохолоду,
  сонечком кивне,
  Ніжним дощем
  і щедрим поливає,
  В густі тумани,
  інколи, пірне.

  19.10.2023.