Ніби вчора була струнка та молода…
Сьогодні ж стала сива згорбена стара.
Всі мрії станули, як льодова вода.
В очах печаль підкралась, як мара.

Самотні думи розпирали уночі…
Всю силу й волю зажимала у кулак.
Сльозу поволі витирала на щоці,
Та все ж чекала і шукала долі знак.

Той знак, що це ще не кінець її життя.
Ще будуть танці. Вальс і танго й ча-ча-ча.
Їй дні завжди таки давались без ниття.
А по ночам без просу плакала душа…

А одинокими ми будем там.
Самотньою блукатиме душа.
Із рідною душею нас
Розлучають небеса.
Під свій покров зовуть,
Коли приходить час.
Вік насолоди проживай ти тут.
Смійся, радій , плачь.
Тільки не забувай жити.
Наповнюй свій дім живою водою.
Адже одинокими ми будемо там.
І самотньою блукатиме душа.

І з кожним роком і
Подихом свого життя.
Я тихо йду до мрії.
І кожний крок із впевненою
Посмішкою на життя.
Я подихи створюю із цілі.
Метою став мій сенс життя,
Що надихає так поволі.
Лиш тільки коні скачуть впереді
І тільки лев затаївшись для стрибка.
Чекає час для впевненої долі.

А за вікном барвиста осінь
Останні подихи тепла
Відгомоніло літо в росах
І так давно весна була
А день на день такий не схожий
Немов би літо і зима
Похмурий день і день погожий
Вчорашній день…його нема
Тече вода струмки і ріки
Ріки вливаються в моря
Черговий день новий світанок
У небі ранішня зоря
На все свій час старі слова
На кожен час своя пора
Осіннє листя вітер носить
Та тільки осінь догора
Впаде на Землю білим снігом
Холодним привидом зима
Усе мине усе мина
На кожен час своя пора
Прийде весна і зацвіте
Прийде весни нова пора

Так швидко плине час.
І нам його не зупинити.
Лиш маємо великий шанс.
Щасливо час ми цей прожити.

А ти, щасливий? У свій
Життєвий шлях. Не знаю…
Що маєш щастям на уяві ти?
Чи зможеш дати відповідь мені.

А відповідь моя проста.
Щаслива, коли душа смутком не скута.
Щаслива, бо бачу всі дари природи я.
Щаслива, бо маю кого обіймати.

Щаслива, бо маю ноги, щоб
Твердо на землі стояти.
Щаслива, бо на устах є посмішка моя.
Щаслива, бо поруч ті, кого
Люблю на цьому світі.
Щаслива, бо маю щастя я.
Ось тобі відповідь моя.
Та не тобі мене судити.
Для міри щастя,
У кожного ложка своя.

В куточку пам’яті своєї.
Десь там тебе знайду.
Є час є ліки та спогади
Він не лікує.
Та, ліки, які б ти не приймав.
Ці спогади не стерти.
І не забути ту печаль, що
Серце полонила.
І не забути радості
Веселий сміх.
Зі спогадами жити нам довіку,
це подарунок нам від часу.
З цим подарунком зостанемось
Ми на віки…

Якби я могла ,
зупинити час!
Я б ще раз відчула,
дотики наших сердець.
Наше дихання в унісон.
Як від дотиків наших рук,
по шкірі мурахи.
Якби я могла ,зупинити час!
Я б хотіла по бачити вогонь
кохання в наших очах.
Якби я тільки могла,
зупинити час!