Поле василькове, наче синє море…
Заведи мене, де безкраї зорі...
Де трава у росах, де гуляла боса -
Дівчинка з волоссям, кольору колосся.

Там живе моє: дороге та ніжне,
Безтурботне, світле, затишне дитинство!
Там сестричкам стрічки, в кольорі до личка,
Підбирала радо, то була розрада.
Добре веселились і завжди щасливі.
Не знали скорботи, бо були в роботі.
Часто зустрічали зоряну заграву…
Там моє дитинство і бабусі хвіртка…
Назавжди лишилась в пам'яті листівка!..