Я не кличу час, що вже минає,
Не шукаю в споминах слова...
Календар листок той відриває
І в емоціях змінилася пора…
Не потрібні всі розумні фрази,
Що осколком торкали серця...
Розчинилась, закінчилась фаза,
Відлетіла в глибину життя.
Знову закрутилось жовте листя…
Віднесло всі нотки ностальгії,
Я гуляю вулицями міста,
У думках вирують мрії...
Вітер осінню роздмухує волосся…
І розносить вихрами нудьгу.
Досі чорнобривці світять сонцем,
Що на клумбі, у моїм саду.

*****
Життя - не поле перейти!
Так старші люди нас навчали…
Натхненно слухалися ми,
А очі сонечком блищали…
Уважні діти ми були,
Батьків цінили, поважали!
Грали у схованки малі,

У двір бабусин прибігали…
Хіба подумати могли:
Яке воно, життєве поле?
Та промайнули вже роки…
І з'їли ми по пуду солі.
А пам'ять повертає нас -
В часи солодкого дитинства.
Як міражі замерехтять:
Бабусин хутір, двір батьківський…

*****
І скільки може витримати серце!?
Тяжкого болю, що в душі горить…
І така тендітна Жінка!
Вона в посмішці своїй стоїть.
У розпачах не буде пропадати,
Додолу не нахилиться чоло…
Вона удар зможе втримати!
Роздати з ніжністю тепло...
Бо покликана велична Жінка -
Гідності не втратити в житті!
Бо вона, як захисниця,
Порятунок від біди в сім'ї.
І безстрашно відстоїть дитину,
Кине виклик всім смертям на зло!

З гідністю чоло підніме -
Саме Небо п'єдестал дало!
То посвята від Святої сили -
Дарувати Всесвіту життя!
Найчарівніша і щира,
Завоює всіх серця!
*****
Почати з чистого листка... Бажання часто виникає,
Звільнити плечі від мішка,
Що до землі згинає.
Зробити кроки, що ведуть:
По вулицях, проспектах міста...
Там в парках лілії цвітуть...
Відкритий шлях барвистий...
Там відтіняє світ ліхтар,
Грає узором на паркані…
Проб'ється Світло з-поміж хмар,
Засвітиться, немов заграва...
І ти відчуєш цілий Світ...
Простелиться перед тобою,
Якщо жага в душі кипить -
До перетворення, з метою!
*****
Квітка лотосу, як символ чистоти...
Провидінням у нічній пітьмі...
Не пропустить смуток у життя,
Більше не бринить сльоза…
І за барикадами душа...
Заховалась знову, в тіні вся...
Заглянула Зірка у вікно…
Що було - назавжди відгуло.
Сірим маревом туман пропав...
Сумним поглядом ліхтар зникав...
Дрібний дощ все капав і спішив,
Слід свій на бруківці залишив.
Дерево самотнє у вікні,
Похилилося і жде весни…
З вітром хвиля шумова
Проводжає цю сторінку дня…

Час події у минуле заховав,
Новий вітер перемін настав.
Кришталевий Світ замерехтів!
Цвітом лотосу її він освітив.