Сміється час, єхидно світ всміхається
Підморгує, що краще вже не буде
Надії вщент і руки опускаються
І винна тут не містика, а люди.
Дорослішає людство все поволі,
Але людина поспішає жити
І нещаслива в спішці її доля
Продовжує нахабний час смішити.
Роки долають марафон століть
Кожне з яких ознаменоване війною,
Бо люди так і не навчились жить
В гармонії зі світом й між собою.
2016 р.
А знаєш, так буває:
Думки у голові кричать,
Серце з грудей вилітає,
Губи німіють і мовчать.
А знаєш, іноді трапляється:
Очі в очі,
у них печаль.
В минулому залишились дівочі
Страждання від кохання, їх не жаль.
Колись були прогулянки нічні,
Розмови про буденне і високе.
Глибокою зимою, в січні,
Коротка сукня і рожеві щоки.
Залишились позаду давні друзі,
Всі розійшлися різними шляхами.
А час летить, немов по злітній смузі,
Із нашими чеснотами й гріхами.
Серпень, 2021
Не лети так бистро життя,
дай ще шанс маленькою по бути.
Але час таки йде.
Не лети так бистро життя,
дай шанс смак молодості відчути.
Але час таки йде.
Не лети так бистро життя,
дай шанс по довше коханою по бути.
Але час йде.
Не лети так бистро життя,
дай шанс щасливою дружиною по бути.
Але час йде.
Не лети життя,
дай шанс смак мамою малечі по бути.
Але час таки йде.
Не лети життя ,
дай шанс маленькою дитиною насолодитись.
Але час йде.
Не лети життя так бистро,
дай просто довше тут по жити….
Я знову по ночах страждаю
І вроді час вже той минув
Але ж кохали, чи лиш грались..
А пам’ятаєш на качелях тих гойдались!!!
Стоп.. чи це був сон!
Ну там де був щасливий!
Де за руку тебе тримав!
І вірив в цей наш ритуал!
А може й справді не кохала..
Чи все таки мені брехала!
Що любити буде міцно!
Кинути наврядчи..! – дійсно..
Обіцяла всю підтримку, дати лиш мені!
Дала лиш урок хороший, дякую за це тобі!
Ти обіцяла не зламати, але дала знову тільт!
В котрий раз, лише я скажу – Дякую за це тобі!
Десь , коли були ми всі маленькими,
Від маленьких немовлят.
Ми навчились усі ходити,
І перші слова , ми в житті сказали.
Мама й тато самі рідні люди,
Привели нас у цей дивовижний світ.
Немов , як ангел зʼявився, на землі,
Як і ми зʼявились у дивовижному світі.
Нещодавно , ходили ми , у дитячі садки,
А потім , вже як дорослі діти , пішли , немов навчатись , у школи.
Шкільні роки , як і всі , як книжки , були цікавими,
Знання і наука , як все одне ціле.
Оцінки у школі , як результат важливий,
Але , як швидко шкільні роки пройшли.
Усі діти , починають своє життя,
Немов , час ,як ріка тече, біжить.
Але вже час навчатися й далі,
Розвиватись , немов йти по стежці.
І ,немов усмішка, радіти життю
І мирно жити , як чисте сонце , з щасливими моментами.
(Добийся)
І знову помилку я допустив..
І знову боляче мені
О котрий раз прошу.. Люби!
А в відповідь каже - хочи!
Ну давай добийся це
Зроби щось нереальне
А Возя зірку з неба взяв б
Якби відкрила тайни..
От і добрався я до неба
Ось і зірку цю дістав
Біжучи до неї, лише одне я промовляв
"Я хочу те кохання, про яке з дитинства у віршах писав!"
І ось ми знову поруч з нею
Дивлюсь в очі котрий раз
Виговорюючи фразу - "Кохай мене! Я зроблю все для нас!"
А в відповідь я чую - "ще не час!"
Нет нормальных слов только так
Был бы другой день и час и заплакал бы в тот же час,
Дурак был все сломал,
Волю всю раздал,
Но успел увидеть,
Успел узнать ,
Дурак был а может,и дураком и остался,
Но нет собрал Себя из многих сломленных частей.
Возможно поздно возможно В САМЫЙ раз,но Собрал,
Но не увидел то что должен был,
Время исправить есть,
Сложный путь предстоит,
Но шанс ещё есть он не потерян.
Вставай народе тверезіти час прийшов,
Щоб ворога з зовні перемогти,
Потрібно ворога в собі подолати,
Вставай народе тверезіти час прийшов.
Вставай народе тверезіти час прийшов,
Тверезими очима на світ ти поглянь,
На людей, лани, та ріки широкі,
Вставай народе тверезіти час прийшов.
Вставай народе тверезіти час прийшов,
Невже не знаєш як собі допомогти міг
За час цей для всіх важкий час коли гул ракет інші звуки замінив падав, але піднімався знову,
Вставай народе тверезіти час прийшов.
За всі блага мені миліша
Звичайна та простенька тиша
Коли останній звук вже згас
Коли став видимим сам час
Коли неначе ти пірнаєш
У пустку, де нема нічого
Коли від світу утікаєш
Туди, немає де нікого
Тоді стаєш ти наче вільний
Тоді стаєш ти справді сильний
Тоді ти входиш у цю фазу,
Коли ти можеш все й одразу
Коли до краю підійде життя,
Коли все йтиме в забуття,
Зустрінемося ми з тобою,
І разом сповнені журбою,
Згадаємо минулі дні,
Де ми, неначе кораблі,
Пливли собі посеред моря,
І як не знали вдвох ми горя
Як сонце лагідно світило,
Як море тихо говорило,
Як шепотіло нам казки,
Картин виводячи мазки
Картин чудових, неймовірних
Про мудреців, свободі вірних
Про двох людей в відкритім морі
І як ведуть кудись їх зорі
Ті зорі вказують їм шлях,
Куди вони на кораблях,
Змагаючись із вітром путнім,
Пливуть під парусом могутнім
Колись з тобою ми кохали.
Із почуттям ми цим літали,
Неначе в яснім небі птах,
Забувши геть про слово страх
Удвох колись під деревом сиділи.
Частенько там про мрії гомоніли.
Легенько листя шелестіло
Й до нас тихенько шепотіло
Та плинув час — нещадний пан
І листя з дерева опало
Тоді ударив барабан
І дерево вмить запалало
Згоріло дерево у мить
І з ним згоріла мрія
І посивіла неба враз блакить
Погасла вже надія
Ми розійшлися в різні боки,
Неначе все було у сні.
У різні сторони карбують ноги кроки.
Не чути більше радості пісні
І довго темрявою ми блукали,
Забувши світлі почуття,
Забувши щастя, що ми мали
І канули у небуття
От час настав, і зорі спалахнули.
Вистави всі завершилися вмить.
Тоді багато душ збагнули,
Що вітер зовсім не шумить
Настала тиша, що поглинула усіх.
Навіки зник у день цей сміх.
Поглинула усіх туга,
Заграла десь сумна фуга
І зникло все, неначе й не було,
Неначе й не з'являлося воно.
І вкрила темрява весь світ,
Неначе землю квітів цвіт
До краю підійшло життя.
Усе вже йде до забуття.
Ми знов зустрілися з тобою,
І разом сповнені журбою,
Згадали ми минулі дні
Де ми, неначе кораблі,
Пливли собі посеред моря
І як не знали вдвох ми горя
У мить останню за руки ми взялися,
Сльозу останню пролили
І без страху назустріч долі подалися,
Згадавши в щасті разом як жили.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
