Білий котик на нашому подвір’ї з’явився.
І блакитні очі мав, мов то сяйво неба.
Коли сходило сонце він тебе будив
і на галяві з тобою він сидів.
Мурликав пісню він свою і
так ніжно дивився тобі в очі.
А як настане темна ніч то
на охоту знов піде.
І там блукає цілу ніч і має він
свої пригоди.
А коли сходить сонце,
Хоч він і звір ,та все ж таки знає ,
що там його чекають.

Чому я хочу так обнять її
Можливо досі ще скучаю
Чому я плачу знов тоді
Коли мене – вже не чекають

І знову скажуть..
Та забий!- Та скоро буде друга!
Окей, я трошки вас і зрозумів
Але хочу вже, і тута!

Но дайте ви мені ось ту!
Яка справді буде дбати!
А не тоді – коли я буду у тільті
Їй буде на це чхати!

Ну принесіть! – ну ту що так кохає!
Ну принесіть! – яка так сильно обіймає!
Ну принесіть! – яка буде любити!
Та на могилу – принесе ті квіти!