Хіба можливо це створити -
Таку красу, як зіткану з небес,
Мов феєричним шиком оповиту:
Вся грань її - довершення мистецтв!
Окинула душа безмежність оком,
Доріжку оксамиту з пелюстків…
Що простелилась спомином і цвітом:
Через роки, до поколінь…
У фокусі краса тримає очі,
Прогулюється вічністю вона...
Розкинула свої щедроти...
Затріпотіла віддана душа.