Поки дивишся вгору на сонце,
Роздивлюся я очі твої.
В них побачу відкрите віконце,
Щоб навідатись туди увісні...

Як прийду я до тебе з просоння,
Не лякайся і не кричи!
Розкажу я тобі те прохання,
Яке не змогла у житті.

Написати я хочу охайно,
Не задумуючись про мету.
Знаєш, на душі моїй зараз так файно,
Ще хвилина й у мрії лечу.

Дивовижно на серці, зітхаю,
Досвід кричить десь в глибині.
Розумію, обох щось лякає,
Але хочу до тебе іти!

На момент перестану писати,
А в думках : "Чи читати йому?
Зможе відчуття він мої розділяти,
Чи як всі залишить одну?"

Прочитавши усе, що вгорі,
Розумію, що то не для мене.
Не для мене рахунок вести
Та вмикати залізо в собі!

Я відкрито і щиро прийду,
І тихенько присяду. Я поруч.
Кожен день ще сильніше хочу,
Роздивлятись твої очі на сонці!

©_Alex.aaa_virshi_