Як дальше жити.. я поки не знаю, жити так, як доля покаже.. та ні, це тільки трусливий розкаже..
Потрібно встати на ноги та сказати так, я взяв себе в руки, я перейду понад сотні атак.
Мене нічо не зламає, я вивезу сам, ніяка огорода не зупинить, навіть ведмежий капкан.
Старались мене хоч якось зупинити, але він сідав за кермо м5, поки інші олухи на це лиш дивилися.

В 6 вставав та добивався всього сам, та не важливо чи стояла тройка, чи сімка за той самий диктант.
Яка блін різниця, яка оцінка стояла, якщо у нього в гаражі, стоїть м5 з ферарі.
Вчителі казали.. куда тобі в доросле життя? - Якщо даже теорему косинуса з дитинства не знав.
Так.. реально, ще й досі не знаю, але життя навчило, де взяти лям, той самий лям, який класуха за ціле життя би не назбирала.

Поки тут розумні хлопці крутять лаве, учілка з 11 школи зомбує дітей, Так.. Діти.. вчіть теорему Піфагора, якщо не вивчите, не купите Віллу у моря..
А той чудак з останьної парти, який лиш спав та бухав цілими днямами. Добився того, чого добитись не зміг ніхто.
Навіть той самий ботан, який получив ту золоту медаль, а який сенс.. Якщо золото навіть не справжнє, навіть не продаш, і не побачиш у ньому ніякого сенсу..
А ти так зубрив та й пахав, щоб грамота на стіні висіла та пилюкою припадав.

Поки той самий ботан з першої парти, думав чи то в бурсу чи в вищий заклад піти, той самий дурак з останньої парти, думав чи то віллу в Бразилії, чи десь на Ямайці..
Тому зрозумійте друзі, оцінка - це чорнило на папері і не більше, скажуть розумні.