Ти посмішку у мене викликаєш:
Чому? Сама не знаю.
Сумні думки від мене проганяєш...
Ти окриляєш!
Метелики в очах замерехтіли,
Емоції злетіли, ми на крилах...
І полетіли - у Світ, де сила
Нас полонила…
І знов відкрилася вся казка літа,
І поманило у дорогу світло...
І я відчула цей ритмічний стукіт...
Троянд пелюстки торкнулись губи…
Така чуттєва, феєрична, фантастична,
Щоб не траплялось, а
вона незвична,
Як Всесвіт вічна...
Кохання пісня, така барвиста…
Крізь заметілі та крізь тумани,
Вона приходить і завжди з нами.
Така тендітна, яскрава, ніжна...
Любов космічна, як Всесвіт вічна!
*****
Я у райському саду
Вічне яблуко зірву,
Будеш мріяти, чекати
І жіночу звабу мати!
Ти, мій любчику, не злись
І до мене пригорнись.
Надпотужна, світла сила,
Як голубок притулила.
Неможливо пояснити,
Надто сильні ці магніти…
Маю рацію і знаю -
Райське яблуко тримає.
І так склалось історично -
Це є місія космічна.
Ти із чарівного саду
Будеш мати вічну звабу!
Так що, хлопчику, не пхикай,

Надто довго не базікай,
Не втрачай щасливі миті,
Бо у парі краще жити!

*****
Засвітилось світло
У вогні любові
І розкрилась ніжність,
І пройшла печаль…
Серце огортає
Світанковий промінь,
Він на крилах вітру
Несе мене в даль…
Пролетить миттєво
Вся журба та туга,
Стрімголов промчиться
У минулі дні…
Та осколком в серці,
Тихо причаїлась -
Пам'ять про розлуку,
Що залишив ти…

*****
Я ще літаю і я вдихаю
той аромат…
І смак троянд...
Розворушилась чуттєва
сила,
У мріях снах…

Мій одинокий, далекий космос...
Я розсікаю планетний простір.
І ось вона, моя Венера…
Небесна сфера…
Чумацький шлях лишивсь позаду,
Я долетіла до свого саду.
Навколо зірки чудесні блиски...
З салюту іскри...
Я відсікаю сумний світанок,
Туманний ранок…
Я на балконі у себе вдома,
Звичайна втома.
І ніжний спомин про те колишнє,
Таке незвичне і феєричне...
І захват серця, кипіння в жилах...
Любов на крилах...
*****
Ти розкажи мені про таємницю Світу…
Цей шепіт полетів у наше літо…
Промовили так з ніжністю уста…
Лунали в просторі прості слова…
І від початку, від світобудови,
Так трепетно живуть чуття казкові,
Знов відкриваються закохані серця -
В нестримному потоці до життя!
Ведуть шляхи до поєднання душ…
Аж подих завмирає від спокус...
Одне бажання злитись в почутті,
В єдиному пориві віднайти -
Всю таємницю Всесвіту і ночі…
Мій погляд у безмежні очі...
Чумацький шлях... і змах -
У Вічність ніжності щоночі...